23 березня – Всесвітній метеорологічний день

 

 

      У 1960 році Всесвітня метеорологічна організація оголосила 23 березня Всесвітнім метеорологічним днем. Мета - акцентувати   важливість метеорології і метеорологічної служби у забезпеченні добробуту населення.

     23 березня кожного року з нагоди набуття чинності в 1950 році Конвенції Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО), до якої входять понад 180 країн світу, гідрометеорологічна служба України, як і національні гідрометеорологічні служби в усьому світі, відзначають Всесвітній метеорологічний день.

      Реалії сьогодення свідчать про зростаючу роль гідрометеорологічної інформації та прогнозів у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку, безпеки життєдіяльності суспільства.

      Значної шкоди завдають стихійні гідрометеорологічні явища економіці та населенню України. Паводки в гірських регіонах, штормовий вітер, посухи, ожеледі, сильні зливи з грозами – ось далеко не повний перелік гідрометеорологічних явищ, які практично щороку призводять до матеріальних втрат і, на жаль, супроводжуються людськими жертвами.

      Спостереження за метеорологічними явищами почали здійснювати ще в глибоку давнину, зокрема в Єгипті, Індії та Китаї. Перша міжнародна метеорологічна мережа була започаткована в 1654 році Фердинандом ІІ Тосканським. Мережа складалася з 11 станцій, 7 з яких були розміщені в Італії, решта – в Австрії, Польщі, Франції та Німеччині.

      Таким чином, вже в той час був зрозумілим транскордонний характер формування погодних умов. На території України перші інструментальні метеорологічні спостереження було розпочато в Києві в 1771 році. Наприкінці ХVIII століття систематичні спостереження за погодою, режимом Дніпра біля Києва почав здійснювати видатний громадський діяч та вчений М. Ф. Берлінський. Створення регулярних мереж метеорологічних спостережень, скоординованих на міжнародному рівні, було започатковано в XIX столітті відповідно до рішень, прийнятих на першій Міжнародній метеорологічній конференції у 1853 році та на першому Міжнародному метеорологічному конгресі у 1883 році.

      Для міжнародної координації цієї роботи була створена Міжнародна метеорологічна організація – попередниця ВМО. З цього часу розпочалося стрімке зростання наземних мереж метеорологічних та гідрологічних спостережень у всіх країнах світу.

      У другій половині ХХ століття розвиток систем гідрометеорологічних спостережень набув нового якісного рівня завдяки використанню автоматизованих систем вимірювання гідрометеорологічних параметрів та метеорологічних супутників Землі. Для стандартизації збирання, аналізу, обробки та глобального поширення гідрометеорологічної інформації ВМО у 1963 році запровадила Всесвітню службу погоди, одним з основних компонентів якої є Глобальна система спостережень, яка охоплює всі технічні засоби для гідрометеорологічних спостережень на землі, на морі, у повітрі та в космічному просторі.

      Гідрометеорологічна служба України, що є членом-засновником ВМО з 1948 року, являє собою багатофункціональну розгалужену систему, що організаційно оформилася ще в 1921 році. Вона здійснює комплекс гідрометеорологічних спостережень і прогнозування, вивчення змін клімату, спостереження за забрудненням навколишнього природного середовища на базовій мережі. Систематичні цілодобові спостереження за станом погоди проводяться на 187 метеорологічних станціях, з яких 49 залучено до передачі даних у глобальну систему телезв’язку ВМО.

      Гідрометеорологічна служба України бере участь у виконанні зобов’язань країни з міжнародного обміну оперативними даними.

      Відзначення Всесвітнього метеорологічного дня є нагодою привернути увагу органів державної влади, широкої громадськості до такої важливої проблеми, як вплив погоди, клімату, водних ресурсів на забезпечення збалансованого розвитку країни, необхідності зміцнення науково-технічного потенціалу вітчизняної гідрометеорологічної служби, діяльність якої значною мірою сприяє економічному та соціальному розвитку суспільства.

Інформація: Вікіпедія